Володимир Галаган: двадцятирічний шлях разом с УРАН, науково-освітньою мережею України
Володимир Галаган – один із засновників УРАН, української науково-освітньої мережі. Він очолював організацію більше двох десятиліть, а в останні роки активно зближував її з міжнародним співтовариством національних науково-освітніх мереж (НРЕН) – завдяки участі в Асоціації GÉANT та проекті EaPConnect для країн Східного партнерства. Перший проект EaPConnect завершується, і Володимир згадує свій довгий шлях разом з УРАН
Володимире, що надихнуло вас на створення НРЕН?
Все почалось з локальних мереж. Я цікавився ними ще тоді, коли їх фактично не існувало. Я працював в КПІ, в науково-дослідному інституті системних технологій. Наша група займалась мережами для збору даних. Свою першу локальну мережу ми зробили по власній технології в межах однієї кімнати. Далі створили локальну мережу на території кампусу Київського політехнічного інституту. Коли з’явилися серійні мережеві карти до комп’ютерів, ми побудували першу локальну мережу в Міністерстві освіти. Мережа включала в себе п’ять комп’ютерів. То був прорив, оскільки подібних мереж ні в кого і близько не було. Люди навіть не знали, що таке існує.
Далі все пішло значно швидше. Ми почали обмінюватись досвідом з європейськими колегами, їздити на наукові конференції, отримувати доступ до передової інформації. Ідея НРЕН виникла в результаті таких зустрічей. Ми були дуже раді, адже саме цим напрямком телекомунікацій займалися вже декілька років і вважали його перспективним. Я повністю зосередився на створенні НРЕН, і в 1997 році народився УРАН. Юрій Іванович Якименко очолив Раду Асоціації УРАН і взяв на себе всі адміністративні питання, а я разом з колегами відповідав за технічну сторону.
УРАН працює більше двох десятирічь і весь цей час допомагає освітянам та науковцям України виконувати роботу. Які відчуття це у вас викликає?
УРАН – частина мого життя, і досить значна. Всі мої сили на це пішли. Мені навіть деякі колеги казали: “Володимире Григоровичу, ви надто багато сил витрачаєте на УРАН, надто ним переймаєтесь». Є почуття задоволення від того, що моя справа потрібна.
Певно, приємно знати, що освітньо-наукова робота триває і ваш НРЕН є вкрай важливим для суспільства у важкі часи пандемії коронавірусу?
Звичайно, адже сервіси ми надаємо, і більш того, цікавість до цих сервісів зростає у умовах пандемії. Це надихає нас на нові звершення, на нові зусилля. Ми весь час розширюємо портфоліо послуг, які б покращили освітній та науковий процеси.
Нинішня світова криза підкреслила цінність міжнародного співробітництва НРЕН. Участь УРАН у Асоціації GÉANT і проекті EaPConnect створила умови для професійного співробітництва, але не тільки – для особистих контактів також. Наскільки важливі для вас ці зв’язки?
Людські зв’язки взагалі це основа людського життя. Проект EaPConnect дуже багато дав в плані налагодження, підтримання і розвитку таких зв’язків. Навчив працювати в умовах співробітництва з іншими НРЕН, адже ми виконували багато спільних робіт. Складні питання навіть технічного і аналітичного характеру вирішуються просто, коли питаєш у спільноти.
Ми маємо досить тісні зв’язки з колегами із країн Східного партнерства. Активно спілкуємось і дізнаємось про особливості роботи, про проблеми та успіхи. Аналізуючи та враховуючи чужий досвід, можна вибирати власні дії для досягнення результату. Обмін і спілкування з НРЕН інших країн Європи є дуже корисними. Я знаю, що багато наших колег запозичили і від нашого досвіду також.
Проект EaPConnect підходить до кінця. Яким досягненням УРАН в проекті ви пишаєтеся?
Ми провели модернізацію технічного стану всієї мережі УРАН. Найбільшим досягненням є збільшення потужності нашого дата-центру, який до того був зовсім на початкову рівні. Цим можна пишатися: ми цього досягли, незважаючи на різні складнощі. Ми також підвищили надійність нашого головного вузла і дата-центру за рахунок встановлення дизель-генератора з автоматичним запуском, який дає тепер гарантоване живлення в будь-яких умовах.
“У нас є задача забезпечити повноцінне входження України в цифровий простір Європи “
Наша команда стала дорослою, вона вже знає, як себе вести на ринку, як працювати з користувачами. Маркетингові комунікації – один із напрямків, який з’явився і розвинувся завдяки EaPConnect, – практично відсутній був у нас до того. Досвід, який ми отримали протягом проекту, забезпечить нам можливість виконувати аналогічні завдання по розвитку сервісів для освіти і науки значно ефективніше і швидше. Більш того, протягом проекту ми розібралися з тим, яке наше місце взагалі в Україні, в нашому суспільстві. Це важливо, оскільки у нас є задача забезпечити повноцінне входження України в цифровий простір Європи.
УРАН був вашою «дитиною» багато років, але минулого року ваш досвід і знання почали використовуватись в УРАН в новій ролі. В цій новій ролі що для вас стало найбільшим викликом, а що – найбільшою можливістю?
Я був дуже задоволений тим, що так вийшло. Я продовжив працювати далі і над проектом, і для Асоціації, але частину відповідальності морально з себе зняв. Ми з новим директором домовились, що я буду йому допомагати настільки, наскільки у мене будуть сили. Відбулось розділення того навантаження, яке раніше ішло на мене одного. Таким чином, ефективність роботи значно підвищилася. В мене з’явилося більше можливостей для модернізації нашої мережі, тому що мій пласт цікавості – це структурно-технічна система УРАН. Я зайнявся безпосередньо технічною модернізацією і відчув, що тут успіхів стало більше.
На вашу думку, які факти про вас здивували б читачів?
Якщо згадати молоді роки, то в мене було хобі – подорожувати. Я їздив на Кавказ, лазив по горах, підкорював вершини. Одна з них – вершина Махар, 4200 метрів – поруч із табором «Глобус». Ми разом з товаришем вирішили її досягти за один день, забігли туди, збігли назад. Там досить складні були маршрути, і це мене надихало. Пізніше ми з дружиною обходили весь гірський та зелений Крим. Оце те, що про мене, можливо, ніхто не знає – я займався скелелазінням.