Окупація, евакуація, цифровізація: новітня історія українських університетів
Опубліковано: 16 січня 2024
Авторка – Тетяна Преображенська, УРАН
Про досвід університету, що опинився в окупації, і про те, як науково-освітнім установам долати випробування воєнного часу за допомогою цифрових технологій, розповідають Олександр Мельниченко з Херсонського національного технічного університету і Євгеній Преображенський з Асоціації УРАН, національної науково-освітньої мережі України.
УРАН: вплив війни
Місія УРАН – завдяки цифровим технологіям зробити освіту і науку України сучасними та інноваційними, щоб вони зайняли гідне місце на міжнародній арені.
«Ми надаємо університетам і науковим установам доступ до мережевих технологій і цифрових послуг, розроблених спеціально для науковців і освітян, – пояснює виконавчий директор УРАН Євгеній Преображенський. – Наприклад, допомагаємо налагодити дистанційне навчання та міжнародне співробітництво, побудувати внутрішню мережу закладу. Пропонуємо доступ до електронних дослідницьких інфраструктур і захищених каналів для швидкісного обміну великими масивами наукових даних».
Після початку великої війни обсяг роботи УРАН збільшився: у складних умовах освітяни і науковці потребували додаткової підтримки, а забезпечувати працездатність мережі доводилося під ракетними обстрілами та без електрики.
«Інфраструктура УРАН віддзеркалює зміни навколо і тому теж зазнає змін, – каже Євгеній Преображенський. – Ми перебудовуємо все таким чином, щоб зменшити кількість енергозалежних вузлів і майже цілком перевести мережу УРАН на оптоволоконне безкомутаційне з’єднання. Вона працюватиме навіть за відсутності електропостачання, і користувачі не залишаться без послуг».
УРАН: нові потреби освітян і науковців
Війна породила у користувачів нові потреби. Деякі – спільні для всіх науково-освітніх закладів: наприклад, критична потреба убезпечити дані, адже фізичну ІТ-інфраструктуру можуть зруйнувати ворожа ракета чи дрон. Щоби запобігти втраті даних, УРАН пропонує університетам і науковим установам переносити ІТ-інфраструктуру до хмари закордонних постачальників. Зокрема, до хмар AWS i Microsoft Azur, які від початку великої війни надавали свої послуги безплатно.
Нині УРАН разом із міжнародними та українськими партнерами розробляє механізм, що дозволить українським університетам і науковим установам отримувати ці хмарні послуги з великими знижками – завдяки участі УРАН у GÉANT і OCRE.
«Спільна з GÉANT і OCRE ініціатива дуже важлива, від успішного виконання цього проєкту залежить подальша робота багатьох освітян і науковців України», – наголошує Євгеній Преображенський.
Ще одна потреба університетів – це забезпечити доступом до університетської мережі студентів, що через війну опинилися в різних куточках України та світу. Вони отримують такий доступ через eduroam, всесвітній WiFi роумінг для науково-освітньої спільноти. За майже два роки великої війни УРАН під’єднав до цієї послуги 10 закладів.
Деякі користувачі УРАН постраждали від війни сильніше за інших, тому потребували окремої допомоги. Серед них – Херсонський національний технічний університет (ХНТУ).
ХНТУ: університет в окупації
Південне місто Херсон опинилося в зоні бойових дій з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Будівлі ХНТУ суттєво пошкодило, університет перевели на віддалений режим роботи. За кілька днів Херсон було окуповано, а ХНТУ разом із більшістю студентів і працівників – відрізано від решти території України. Евакуювати людей і майно стало неможливим.
Начальник відділу інформаційних технологій ХНТУ Олександр Мельниченко разом із колегами почали шукати технічні майданчики, де можна було б розмістити інформаційні ресурси й системи університету у хмарному сховищі. Саме тоді УРАН запропонував університету віртуальні машини від AWS.
«Це була складна і довга робота, яка продовжується дотепер, – згадує Олександр Мельниченко. – Насамперед рятували інформацію, що існувала лише в паперовій формі. Щоденно сканували оригінали й завантажували цифрові копії у хмару. Робили це доти, доки у липні 2022 приміщення університету не захопила окупаційна військова адміністрація».
Водночас працювали з даними, які вже мали в електронній формі: переносили їх у хмарне сховище і видаляли з комп’ютерних систем в окупованому Херсоні. Далі переводили ці системи у неробочий стан, щоб їх не змогли використовувати окупанти.
Дані переносили у неробочий час, тому навчання йшло за графіком. Коли окупанти, захопивши ХНТУ, вимкнули живлення дата-центру, користувачі цього навіть не помітили, адже роботу критичних цифрових послуг встигли налагодити у хмарі.
Евакуювати заклад у тил України, до західного міста Хмельницький, довелося поступово, у міру того, як люди знаходили спосіб виїхати з окупації та дістатися Хмельницького.
«Багато хто мусив вибиратися спочатку до інших країн, а вже тоді повертатися в Україну, до рідного ХНТУ, – каже Олександр Мельниченко, якому теж довелося долати непростий шлях із Херсону. – Частина працівників залишилася в місті; дехто, попри небезпеку, щоденно виходив на роботу. Завдяки їхній самовідданості навчання йшло без суттєвих перерв. У той час навіть організували захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Для студентів, що не змогли вчасно евакуюватися і застрягли в університетському гуртожитку без підтримки родин і без засобів до існування, працівники ХНТУ організували закупівлю харчів і приготування гарячої їжі».
УРАН: мережа в окупації
До початку великої війни майже всі херсонські університети були користувачами мережі УРАН. Саме це дозволило їм працювати зі своїми інформаційними системами як локально, так і віддалено навіть в умовах окупації.
ХНТУ співпрацює з УРАН давно і плідно, і під час війни працівники університету, скільки могли, відновлювали та підтримували міську ділянку мережі УРАН. Перші місяці вона забезпечувала доступ до інтернету освітянам Херсону – зокрема тим, хто й надалі мешкав у гуртожитках ХНТУ, аграрно-економічного університету і морської академії.
Проте у захопленому Херсоні мережа УРАН допомагала не лише освітянам. Коли окупанти почали зупиняти роботу українських провайдерів і операторів мобільного зв’язку, більшість мешканців втратили доступ до інтернету. Щоб їм допомогти, ХНТУ використав мережу УРАН і розгорнув на перших поверхах навчальних корпусів і гуртожитків зони Wi-Fi – на обладнанні, яке отримав від УРАН ще до повномасштабного вторгнення.
«Наші фахівці дистанційно, з тилу України, відкрили вільний доступ до цих Wi-Fi мереж, – розповідає Олександр Мельниченко. – Люди стали збиратися біля корпусів і гуртожитків університету, щоб використати рідкісну на той час нагоду поспілкуватися з рідними, дізнатися останні новини».
На світлинах: херсонці влітку 2022 збираються біля гуртожитку (ліворуч) і 6-го навчального корпусу (праворуч) ХНТУ, щоби під’єднатися до інтернету
ХНТУ й УРАН: облаштування університету в евакуації
У Хмельницькому ХНТУ з перших днів отримував допомогу від фахівців УРАН. Вони швидко під’єднати нові приміщення університету до мережі УРАН по оптоволоконному каналу. Безплатно передали обладнання для дротових і бездротових мереж. З плином часу кількість приміщень в розпорядженні університету на новому місці збільшувалася, і УРАН на запит ХНТУ надавав додаткове мережеве обладнання ще двічі.
«Дотепер переважна більшість обладнання, яке забезпечує роботу нашої комп’ютерної мережі в Хмельницькому, – це обладнання від УРАН», – зазначає Олександр Мельниченко.
Він вважає, що швидке відновлення повноцінної роботи університету на новому місці – це вагоме досягнення, адже організовано переміщувати людей, майно, документи й інформаційні ресурси з Херсону через лінію фронту у Хмельницький було просто неможливо.
«Не всім навчальним закладам з окупованих територій вдалося зберегти і відновити роботу своїх інформаційних систем. У нас це вийшло завдяки самовідданості працівників, які не раз ризикували своїм життям, і завдяки співробітництву з вітчизняними та закордонними партнерами. Воно напрацьовувалось роками у мирні часи і дуже допомогло у часи воєнні».
ХНТУ: життя «на дві домівки»
З першого дня великої війни команда ХНТУ згуртувалася, люди підтримували одне одного. Ті, хто зумів виїхати з окупації, допомагали тим, хто залишився. Поширювали інформацію – про місця видачі гуманітарної допомоги та питної води, про можливості евакуації. Збирали заявки на необхідні медикаменти, закуповували їх, переправляли на окуповану територію. Надсилали гроші тим, хто опинився у скрутному становищі.
Після деокупації Херсону в листопаді 2022 хмельницька частина університетської команди розгорнула ширшу підтримку херсонського осередку. Закупили й направили у Херсон найнеобхідніше: автономні електрогенератори, ліхтарі, засоби відеоспостереження, інструменти й матеріали, теплі речі. Завдяки навчальним закладам Хмельниччини та благодійним організаціям зібрали першу вантажівку гуманітарної допомоги, яку доправили до Херсону. Продовжують робити такі відправки й дотепер, адже Херсон стоїть близько до лінії фронту, під постійними обстрілами, там майже щодня гинуть цивільні мешканці.
Так і живе університет «на дві домівки». Співробітники й студенти мешкають як у Херсоні, так і у Хмельницькому; дехто знайшов прихисток в інших містах України. Робота і навчання відбуваються у змішаному режимі: і в приміщеннях університету (де дозволяє безпекова ситуація), і віддалено. Працівники й студенти регулярно переміщуються між Херсоном і Хмельницьким.
«Влітку 2023 збиралися у Хмельницькому для виборів ректора, – розповідає Олександр Мельниченко. – Зараз організовуємо своєрідну “ротацію” – працівники з Херсону й інших міст на кілька тижнів приїжджають у Хмельницький, щоб попрацювати разом з основним колективом і трохи покращити свій психологічний стан».
УРАН: команда, досягнення та партнерська підтримка
Директор УРАН Євгеній Преображенський теж зазначає, що випробування згуртували людей.
«За довгі місяці війни наша невелика команда стала майже сім’єю», – каже він.
Його команда значно менша за великий університетський колектив ХНТУ – і за колективи інших користувачів мережі УРАН. Основну роботу виконує київський персонал УРАН – дев’ятеро людей. Вони забезпечують працездатність мережі й послуг, без яких університетам було б складно – а то й неможливо – налагодити навчання й роботу.
«Найвагоміше наше досягнення у ці важки часі – те, що УРАН є, він працює і забезпечує необхідним не лише себе, але й допомагає науково-освітнім закладам, зокрема університетам. В умовах війни найважливіше – це зберегти людей, зберегти знання й допомогти поширити їх серед нашої молоді, завдяки її навчанню в українських освітніх закладах, таких як ХНТУ», – вважає Євгеній Преображенський.
Він також наголошує, що УРАН не зміг би повноцінно працювати й виконувати свої завдання без підтримки спільноти GÉANT: «Це дорогоцінна допомога, і ми не втомимося за неї дякувати. УРАН перебуває у такій же ситуації, як Україна в цілому: наших внутрішніх ресурсів не вистачить на довготривале протистояння з Росією, ресурси якої суттєво більші».
Відпочивати – після перемоги
На запитання про зміни в особистому житті під час війни Олександр Мельниченко та Євгеній Преображенський відповідають схоже.
«Особисте життя нині зводиться до того, щоби дожити до перемоги самому й допомогти це зробити своїй родині, своєму університету, своїй країні».
Олександр Мельниченко, ХНТУ.
«Мій робочий день триває щонайменше 12 годин, після цього сил вистачає лише на сон. Так живу не лише я, а більшість людей у команді УРАН – та й у всій Україні. Перелік наших завдань був довгим навіть у мирні часи, а тепер маємо бути ще ефективнішими, і кількість наших обов’язків не залишає часу для повноцінного відпочинку».
Євгеній Преображенський, УРАН.
Втім, обидва визнають, що запас їхніх сил не безмежний і потребує відновлення, тому намагаються давати собі передишки. Євгеній для цього гуляє Києвом, Олександр віддає перевагу музиці.
«Дуже допомагає чуйне ставлення хмельничан до людей, які через війну змушені покинути домівку, – каже він. – Наприклад, Хмельницька філармонія безплатно пускає нас на концерти. Класична, сучасна, органна музика добре відвертають від турбот».
Мрії та плани
Попри виснажливі місяці війни позаду та невідомі випробування попереду, УРАН і його користувачі дозволяють собі мріяти й планувати. Мріють про мир, планують розвиток.
«Пріоритетний напрямок – це розвиток ІТ-сфери університету, – каже Олександр Мельниченко. – Маємо план цифровізації, що спирається на досвід передових університетів України та світу. Нам бракує ресурсів, передусім — кадрових, але ми поглиблюємо співпрацю з іншими університетами та установами, зокрема з УРАН і загальноєвропейською науково-освітньою мережею GÉANT. Плануємо відбудувати інформаційно-комунікаційну інфраструктуру університету в Херсоні, для цього залучаємо партнерів, подаємо заявки на гранти».
УРАН працює над новою стратегією сталого розвитку, адже економічні труднощі стають усе відчутнішими.
«У науково-освітніх установ виникають через війну нові потреби, що збільшує кількість завдань УРАН, – пояснює Євгеній Преображенський. – Отже, потрібні додаткові співробітники та додаткові кошти на розбудову й відновлення мережі. Маємо переглянути нинішні принципи роботи й розробити нову стратегію сталого розвитку. Вона передбачатиме наші дії як у період війни, так і по її завершенню. Завдання-мінімум, на найближчі часи, – зберегти УРАН і людей, при цьому невпинно допомагати університетам і науковим закладам. Завдання-максимум, на майбутнє, – інтегрувати українські установи в європейський науково-освітній простір. Ми плануємо розробляти й впроваджувати цифрові послуги та технології, які врахують європейський досвід і стануть корисними для наших науково-освітніх закладів у повоєнний час, коли Україна почне відновлюватися та розвиватися у складі європейських країн».