Бібліотека як глашатай відкритої науки: розмова з Олександрою Родигіною з Науково-технічної бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського
Опубліковано: 29 червня 2023
Авторка – Тетяна Преображенська, УРАН
«Опинитися серед професіоналів, які щиро захоплені своєю справою, – цікаво й натхненно. Саме це сталося зі мною у Тбілісі», – каже Олександра Родигіна.
Вона була доповідачкою на дводенному семінарі «Бібліотеки як рушії наукових досліджень», організованому за підтримки проєкту EaPConnect. У квітні 2023 цей захід зібрав колег з 11 країн у сонячному й гостинному Тбілісі під дахом Національної наукової бібліотеки Грузії.
Роль бібліотек
Олександра працює у Науково-технічній бібліотеці Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. Вона вважає, що бібліотеки відіграють визначальну роль у підтримці наукових досліджень і відкритої науки.
«У кожній частині, кожному аспекті наукових досліджень є місце для бібліотек. Наш заклад має відділ інформаційної підтримки освіти та досліджень, і бібліотекарі виконують важливу роль: консультують науковців Київського політехнічного інституту, надають послуги. Минулого року в цьому відділі створили новий напрямок, орієнтований на відкриту науку», – пояснює Олександра.
Саме цьому й була присвячена доповідь Олександри у Тбілісі – на прикладі своєї бібліотеки вона розповіла про розробку й впровадження політики відкритої науки в університеті.
«Я поділилася нашим досвідом розробки відкритого доступу та відкритої науки в університеті, розповіла, яку участь у цьому важливому процесі бере бібліотека – попри всі труднощі, як от повномасштабна війна, ракетні атаки, відключення світла».
Міжнародна співпраця
Учасники семінару не лише ділилися знаннями та досвідом, а й планували майбутнє партнерство. Переваги міжнародної співпраці очевидні, підкреслює Олександра, адже будь-який досвід нас збагачує.
“Захопливо спостерігати, як певні процеси організовані в інших країнах. Вчитися в іноземних колег – добре. Створювати щось разом завдяки міжнародній співпраці – чудово. Ми цього прагнемо. Нам це потрібно. Міжнародна співпраця робить нас кращими, сучаснішими”.
Є й деякі труднощі, визнає Олександра. Одна з них – спілкування іноземною мовою. Проте Олександра з колегами над цим працюють. Для всіх охочих у бібліотеці створено гурток англійської мови.
Усупереч усьому
Торік КПІ ім. Ігоря Сікорського першим з університетів України розробив і впровадив політику відкритої науки. Як цього вдалося досягти під час війни?
Відповідь така: треба розуміти свою місію і продовжувати працювати за будь-яких обставин.
Цьому досягненню передували дії та рішення на рівні уряду. Тему відкритої науки підняли на вченій раді КПІ ім. Ігоря Сікорського після того, як у листопаді 2021 року Міністерство освіти і науки України презентувало Національний план відкритої науки.
Вчена рада вирішила створити робочу групу, яка б розробила положення про відкриту науку в університеті та підготувала план її впровадження. Також постановили, що консультації та підтримку з питань відкритої науки й відкритого доступу повинна надавати бібліотека. То був початок.
До керівного складу робочої групи увійшли, зокрема, директорка бібліотеки Оксана Бруй та її заступниця Євгенія Кулик. Саме бібліотека спонукала керівництво університету до розробки політики відкритої науки. Над створенням політики колектив бібліотеки працював від початку до кінця. Більшість робіт проходила під час повномасштабної війни.
«Було нелегко. Але важкі часи принесли розуміння: ми повинні робити те, що в наших силах. І робити це якнайкраще. Я надзвичайно пишаюся колегами, які попри обстріли працювали над розвитком відкритої науки в Україні».
Співпраця з УРАН
Університет і бібліотека мають давні зв’язки з Асоціацією УРАН – Національною науково-освітньою мережею (НРЕН) України.
«Один із вагомих напрямків співпраці – підтримка цифрових наукових публікацій.
КПІ ім. Ігоря Сікорського публікує 37 журналів на платформі УРАН «Наукова періодика України» (на базі відкритого програмного забезпечення Open Journal Systems), і це надзвичайно важливо для університету», – каже Олександра.
Ще один важливий напрямок – це міжнародна співпраця в рамках проєкту EaPConnect. П’ять років тому бібліотека зі своїм проєктом оцифрування культурної спадщини стала одним із переможців програми Enlighten Your Research (EYR).
«Так народилася цифрова бібліотека Київської політехніки. Моя поїздка до Тбілісі теж відбулася завдяки УРАН. Отже, це довга й плідна співпраця. Хочу подякувати команді УРАН; вони мені дуже допомогли з підготовкою до поїздки».
Обов’язки та захоплення
Олександра відповідає за зв’язки з громадськістю. Разом із колежанкою Євгенією веде сторінки бібліотеки в соціальних мережах, керує сайтом і багато фотографує. Олександра з Євгенією готують весь контент.
“Тепер от маю новий досвід, адже це не лише моє перше інтерв’ю, а ще й – ох! – одразу інтерв’ю англійською. Особисте досягнення», – посміхається Олександра.
Олександра любить створювати інформаційні розсилки. Готує їх чи не щотижня разом із колежанкою Анною. Олександра пише про майбутні події та новини бібліотеки, Анна оформлює та надсилає електронні листи підписникам. Розпочали цю роботу майже рік тому, під час повномасштабної війни.
«Одного разу в жовтні 2022 ми додали до розсилки інформацію про те, як піклуватися про себе під час війни, – це сталося наступного дня після масованого ракетного обстрілу, коли росіяни випустили по Україні 83 ракети. Тема була корисною та актуальною».
Подорож до Тбілісі та найкращі спогади
Через заборону польотів, спричинену війною, дорога з України до Грузії виявилася неабияким випробуванням.
«Подорожувати довелося довго. Спершу автобусом із Києва до Варшави 16 годин, потім літаком із Варшави до Тбілісі. На щастя, летіла прямим рейсом, тому провела в повітрі лише 3,5 години. Було трохи складно фізично. Та попри все – захопливо!»
Олександра привезла з Тбілісі неоціненні спогади. Було багато розмов, обіймів і слів підтримки не лише для самої Олександри, а й для всієї України.
«Знайомство з цими людьми – подарунок долі. Я не можу перерахувати всіх імен організаторів із GÉANT та Національної наукової бібліотеки Грузії, а також доповідачів і учасників; список вийшов би занадто довгим. Однак я хотіла б обійняти кожного».
Одним із найтепліших спогадів стало прощання.
«Я вже сказала “до побачення”, але ще довго не могла піти. Ми говорили, обіймалися, посміхалися. Було не сумно, а натхненно. Я завжди відчуватиму вдячність за цей досвід, за яскраві спогади», – каже Олександра.
«Не можна не відзначити, як сильно та щиро підтримує Україну світ. Протягом двох днів у Тбілісі я мала щастя й честь відчути цю підтримку, і тепер хочу поділитися нею з українцями. Ми не самі у своїй боротьбі, тому обов’язково переможемо!»